Я бачу тебе уві сні
Я загубив тебе навесні
Я думаю, тебе розлюбив
Я знаю, треба далі йти
Я маю купу хибних думок
Я хочу загубити все знов
Щоб знову когось знайти
Але я знаю, це знов будеш ти
Завібрував телефон
На серці — наче бетон
Бо ти приїхала в місто
В голові нема змісту
Найжахливіша гра —
Два співзалежні життя
Це повільно вб’є
Тому, напевно,
Краще промовчу
Краще я закрию серце
Бо тебе люблю
І мені це не вдається
Краще промовчу
Значить, так і треба
Бо я знов тебе люблю
Краще, краще, краще промовчу
Так складно зробити хоч крок
Так сильно боюсь помилок
Так було завжди чи так стало
Після того, як ти написала?
З живота метелики — де вони
В моїй кімнаті чорні ворони
Мене підіймають догори
Але вже пізно, я
Краще промовчу
Краще я закрию серце
Бо тебе люблю
І мені це не вдається
Краще промовчу
Значить, так і треба
Бо я знов тебе люблю
Краще, краще, промовчу
Я краще, я краще промовчу
Я краще, я краще, я краще промовчу
Я краще, я краще, я краще промовчу
Я краще, я краще, я краще промовчу
Здається - я люблю тебе знов
Відчуття - я гублю тебе знов
І я розриваю серце знову і знову
“Краще промовчу” — пісня про мовчання, яке говорить більше за слова.
Кохання, яке тягне назад. Страх, що пов’язує сильніше за почуття. Мовчання, яке стає єдиною відповіддю. Ця пісня — інтимна сповідь про любов, що ранить, але яку неможливо відпустити та думки, що тиснуть на серце важче за бетон. Герой губиться у своїх почуттях, намагаючись знайти спокій, але щоразу повертається до того ж болючого початку.