І все одно десь далеко в душі ми маємо світло,
Яке світить, горить у супереч всьому на світі.
І живемо від зими до зими з андією в світлі ми,
А світ настільки тісний, що як мінімум раз ще зустрінемось ми.

Да, так буває, що з дому себе не витягнеш,
А часом буває, що з себе нічого не вичавиш.
І життя ніби вихід на сцену на один хіт,
І слава Богу, що ти є у мене, мій кіт.

Як прийду додому, скручу папіросу,
Кота нагодую, собі на балконі я задую джоні.
І поки ще можна, я пройдусь собі пішки,
Бо так не хочеться рано лягати в холодному ліжку.

Як прийду додому, скручу папіросу,
Кота нагодую, собі на балконі я задую джоні.
І поки ще можна, я пройдусь собі пішки,
Бо так не хочеться рано лягати в холодному ліжку.