Хто ти ж мені ?
Ніби не чужа, була не чужа.
Так що ж на ножах, такі на ножах ми?
Давай по душах, не чужа ж мені,
під цим дощем, ну скільки нам стояти ще?
Червоні очі, безсонні ночі.
Крик на глибині душі: «Витягни, допоможи»

Бо падаю, падаю, падаю.
Без тебе я падаю, падаю.
Сам не знаю як до сих пір живу.
Ніби не дихаю.
Падаю, падаю, падаю.
Без тебе я пропадаю.
Живу й пропадаю я.

Буває кохання, буває справжнє,
буває різне. І так, і сяк.
Але буває точно, що світле і справжнє,
Но зовсім ніяк не сумісне з життям.
Буває часом не спиш по ночах,
в голові бардак, ех, життя.
Вимотує, змотує, втомлює так.
Я не знаю все це зупинити як.

Падаю, падаю, падаю.
Без тебе я падаю, падаю.
Сам не знаю як до сих пір живу.
Ніби не дихаю.
Падаю, падаю, падаю.
Без тебе я пропадаю.
Живу й пропадаю я.