Кишеня з отвором

Вирізаю шрами, щоб почути істину,
Треба бути камнем, шоби стати іскрою.
Ношу світу не приймаю, бо я ніс свою,
Правду кажу, щоби стати в горлі кісткою.

Соціум хоче привабити компанія нова,
Коло росте і росте,
Я обережно обходжу це все,
Втомленим поглядом палю в лице.
Зви мене друг, для товаришів - Слава,
Або ше Дрофа, кого як пре.
Я - одинак, факт, на лівій нозі партак,
На руці акцент.
Справи розкидую вліво і вправо,
Дорога складнішає день в день,
Відчуття ніби скоро некролог писатиму,
Інколи давить так мігрень...
Сцена до сцени, питання від блогерів,
Зустрічі в пошуках натхнень,
Говорю із другом, на фоні *башить,
Недоспані ночі - буденність...

Моя мама колись турбувалась,
Шо я Політехніку не закінчу.
Батрачити було крутіше з п′ятнадцяти,
Щоби все сталось по-іншому.
Ковід - всі вдома, війна - всі на дворі,
Надто це все динамічно.
Збираю на банку, закидую пацикам,
В соло прогулянка, теми про вічне.
Насолода від запаху дівчини,
Осторога від звуків десь в небі,
Страшно залазити в месенджер,
Взяти спорядження друзям в дарквебі.
Я лисий і більше не треба,
Укладка для вус, голос мій туз,
Якщо вже так трапиться, шо буде сто мені,
Значить, надіюся, шо не посиплюсь...