Обійми

Постій, хоч шлях буває іноді не простим,
Я давно хотів сказати: «прости»
Послухай, я без тебе ніби пустий
Пусти мене
В свої обійми знову,
Благаю я, а потім побіжимо додому під дощем
Як раніше, квіти найніжніші у твоє волосся
Що потрібно ще?

Наші думки один одного так просять,
Щоб хоч на мить усе знову почалося
І нехай ми колись вкотре розбіжимося,
Дозволь ще раз торкнутись до твого волосся

Ще хоча б раз зловити погляд на собі
Ще хоча б раз почути «тільки не іди», о-о
Я знов страждаю без свідомої мети,
Та врятувати мене можеш тільки ти

Ти, тільки в тобі моя правда
Промінь сонця в середині листопада
Не важливо як довго й далеко іти
Якщо поруч з моїми будуть твої сліди

Тону в твоїх очах,
Я тону в твоїх очах,
Допоможи