Звичка

Привіт ну як ти там тепер?
Коли мої думки оминають тебе
Коли до спільних фото любов мине
І почуття нова весна не поверне
Тобі мабуть трохи легше
Бо нові обійми гріють твою душу
і рукам тепліше
Цю сторінку вже не перепишеш
Як є залишим

На серці табличка
Це не кохання а лише звичка
Руками закриває обличчя
І тихо плаче у вікна
Їй досі не звично
Коли словами ніби навічно
Та в обіймах періодично
Не відчуває тепла

Чи голосно грає чи ледве їх чути
Очами шукати а серцем забути
Що вчора було сьогодні вже згасло
Як би не було там як би ти не звикла
знову ти сумуєш у вікна
Як би не було там і як би ти не звикла
знову в голові твоїй слова